Дві опорні ноги товаришки Вітренко

Активісти ПСПУ на місцях ведуть політичну боротьбу з «регіоналами», виходячи зі ступеня своєї «пригодованості» останніми

Активісти ПСПУ на місцях ведуть політичну боротьбу з «регіоналами», виходячи зі ступеня своєї «пригодованості» останніми

Прогресивна соціалістична партія ще в 2006-му визначилася, що її головним конкурентом на виборах є «регіонали», але дотепер «вітренківці» не зважилися перейти до лобової атаки на псевдосоюзників по всіх фронтах. Давно визначено й головні електоральні вотчини ПСПУ на майбутні перевибори — це Донбас і Крим, де щонайкраще сприймається радикальна проросійськість Наталії Вітренко. За що лідери місцевих осередків навіть визнані гідними місця в першій партійній п’ятірці поряд із нерозлучним дуетом Вітренко—Марченко й партійним оратором Бауліним. Але навіть у цих двох регіонах політика прогресивних соціалістів має певні відмінності. Якщо в Донецьку ПСПУ перебуває в повній конфронтації з Партією регіонів, то і їх риторика щодо «біло–блакитних» відповідно нещадна і зневажлива. А от у Криму «вітренківців» усе ще гладять за шерстю — тут вони, незважаючи на наявність скандального лідера, і ласкавіші, і згідливіші й обережніші. І ґвалт піднімають традиційно — лише щодо міжнародних військових навчань.

Закляті друзі по-донецьки

Всерйоз прогресивних соціалістів як самостійну силу на Донеччині ніхто не розглядав до парламентських виборів 2006 року. До цього прихильники Наталії Михайлівни були пристібним «конем» «регіоналів». У президентську кампанію 2004 року донецькі прогресивні соціалісти навіть не приховували, що живляться зі штабів Віктора Януковича. Не можна сказати, що вони надто завзято в другому й третьому турах проводили кампанію на підтримку цього кандидата. Так, особливо цього й не було потрібно. «Регіоналам» було достатньо того, що «вітренківці» їм не заважали.

Перший відчутний конфлікт між Партією регіонів і ПСПУ на Донеччині виник під час минулої передвиборчої парламентської кампанії, коли Наталія Вітренко вела самостійну гру на агітаційному полі. З Донбасу вона практично не виїжджала. На численних мітингах й у своїх листівках прогресивні соціалісти не скупилися на негативні епітети на адресу вчорашніх союзників. Така поведінка прихильників пані Вітренко пояснюється досить просто. По–перше, вони не були зобов’язані «регіоналам» у фінансовому плані. По–друге, прогресивні соціалісти зрозуміли, що необхідно повертати у своє електоральне лоно радикальних виборців, що за інерцією пристали до партії Януковича на попередніх виборах. Подібна тактика «вітренківцям» удалася. 2006 року вони фінішували на Донеччині другими, набравши 6,8% голосів. Прогресивні соціалісти пройшли практично до всіх місцевих рад, сформувавши свої нехай і невеликі фракції.

Щоправда, дана обставина ПСПУ не обрадувала. Вони відкрито звинувачували «регіоналів», що ті приписали собі їхні голоси. Але по–справжньому колишні політичні союзники побили горщики, коли «прорегіональна» більшість у місцевих радах відверто ігнорувала ідеологічні пропозиції «вітренківців» на сесіях. 5 червня 2006 року скривджена фракція ПСПУ з 13 депутатів ледь не зірвала сесію облради. До зали засідань вона протягла кілька десятків своїх активістів з рупорами й тріскачками, сподіваючись змусити «регіоналів» оголосити Донецьку область зоною, вільною від НАТО.

Є всі підстави вважати, що нинішня передвиборча кампанія на Донеччині пройде під ще з сильнішим протистоянням ПР і ПСПУ. Відразу ж після підписання Президентом першого указу про розпуск парламенту лідер фракції прогресивних соціалістів в облраді Наталя Білоцерківська заявила навіть раніше за Вітренко, що їхня політична сила при цілковитому своєму антагонізмі до Ющенка підтримує його рішення й уже почала готуватися до перевиборів. Надихнула донецьких активістів і та обставина, що голову обласної організації ПСПУ Людмилу Каєткіну було введено в першу п’ятірку виборчого блоку Наталії Вітренко. Вона ж очолить і передвиборчу кампанію ПСПУ на Донеччині. Бувальці стверджують, що своїм швидким просуванням партійними сходами журналістка «Досвітніх вогнів» Людмила Каєткіна повинна завдячувати близькістю до самої Наталії Михайлівні. Виявляється, пані Вітренко і Каєткіна — давні подруги, навіть у школі сиділи за однією партою.

Виборчу кампанію донецькі «вітренківці» проводитимуть ще агресивніше, ніж у 2006 році. Як заявила сама пані Каєткіна: «у нас немає іншого виходу, крім як іти до самих виборців — від дому до дому. У нас немає засобів масової інформації, ніяких коштів. Ми влаштовуємо мітинги в районах, акції, записуємо звернення громадян». Саме така тактика обіцяє прогресивним соціалістам Донеччини непоганий політичний урожай. На думку експертів, за ПСПУ проголосує радикальний електорат комуністів, соціалістів і Партії регіонів. Особливо багато прихильників ПСПУ в депресивних шахтарських містах і селищах.

Як зауважують деякі «регіонали», Людмила Каєткіна лукавить, стверджуючи про відсутність коштів. На їхню думку, попередню кампанію прогресивних соціалістів нібито таємно спонсорував маріупольський «червоний директор» Володимир Бойко, відкрито підтримуючого лютого ворога Вітренко — партію Олександра Мороза. Тому, нібито, є дві причини. По–перше, пан Бойко вже не перший рік у стані «війни» з олігархами–«регіоналами», які намагалися кілька років тому відібрати в нього Маріупольський меткомбінат імені Ілліча. По–друге, саме пані Вітренко зі своєю командою відкрито підтримала тоді Володимира Бойка й допомогла йому протягти через парламент вигідний закон про особливості приватизації гіганта індустрії й, тим самим, зберегти ММК ім. Ілліча в руках трудового колективу (читай — Бойка). Через це, мовляв, тепер соціалістичний капіталіст не тільки повертає «борги», але й сподівається послабити політичний вплив ПР у їхній вотчині.

Також не виключено, що донецькі «вітренківці» можуть одержати матеріальну підтримку від своїх ідеологічних ворогів — БЮТ або НСНУ. Не так давно перебіжчик із блоку Юлії Тимошенко Олександр Ковтуненко звинуватив донецькі організації ПСПУ й БЮТ у підписанні якоїсь угоди, що передбачає спільну тактику в боротьбі з «регіоналами». Пані Каєткіна спростувала ці закиди, заявивши, що це провокація Партії регіонів. Правда, зробила це якось непереконливо. «Поки таких пропозицій (про співробітництво — Авт.) не було, але якщо будуть, ми їх розглянемо», — сказала вона. Спростував «чутки» і головний донецький «бютівець» Володимир Скубенко. За що через кілька днів був звільнений з посади голови облорганізації, і відправлений «у заслання» до столиці. Тепер донецькі політологи сушать голови, за що саме його забрали — за витік інформації чи за перемовини з ПСПУ без санкції вищого керівництва.

Вічні борці з «натовською окупацією»

Як і слід було сподіватися, вибори 2006-го істотно зміцнили позиції ПСПУ в Криму. Сьогодні депутатська фракція «Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» в 100-місцевому кримському парламенті представлена шістьома депутатами. У президії Верховної Ради АРК сидять двоє з них: проводир кримських «вітренківців» Валерій Іванов очолює постійну комісію із зовнішньоекономічних зв’язків, торгівлі й підприємництва, його соратниця по блоку, адвокат кримської колегії адвокатів Людмила Лубіна — постійну комісію із правових питань, правопорядку й НС.

При поділі міністерських портфелів ПСПУ в кримському Радміні дісталося міністерство фінансів, яке очолив Павло Токарєв, міністерство курортів і туризму (Володимир Савельєв), і рескомітет охорони культурної спадщини (Віктор Попов). Після входження до так званої більшості у кримському парламенті, послідовники пані Вітренко розраховували одержати набагато більше призових місць за слухняність, але згодом не тільки не збільшили число своїх представників у кабінетах влади, але й втратили рескомітет охорони культурної спадщини, керувати яким «регіонали» поставили свою людину з будівельної компанії «Консоль».

Проте ПСПУ в Криму продовжує дружити з місцевими «біло–блакитними», що повністю окупували владу в автономії. Дуже рідко «вітренківці» дозволяють собі виступати проти, а за минулий рік своє невдоволення вони висловили хіба що з приводу виділення Верховною Радиою АРК 17 підставним особам по 10 соток під дачі в Массандрі й призначення нового голови рескомітету охорони культурної спадщини. Періодичне загострення у вигляді виступів з парламентської трибуни щодо вторгнення натовських військ у Крим не береться до уваги. Як, втім, і настирлива ідея пана Іванова про недостатнє освітлення герба АРК у залі засідань Верховної Ради Криму, про що торік протягом кількох парламентських засідань головний «вітренківець» горлопанив спікеру–«регіоналу» Анатолію Гриценку.

У принципі, від Валерія Іванова можна й не такого сподіватися. Він давно відомий своєю, м’яко кажучи, оригінальністю. Будучи депутатом Сімферопольської міськради (2002–2006), Валерій Валерійович продемонстрував свою буйну вдачу. Наприклад, якось на сесії Сімферопольської міськради пан Іванов перерубав кухонною сокиркою, заздалегідь принесеною до міськради, всі провода, що ведуть від депутатських місць до електронного табло для голосування. Таким незвичайним чином він висловив свою незгоду з процедурою прийняття міськрадою низки земельних рішень. Поки керівництво міськради викликало міліцію, Валерій Іванов мовчки повернувся до зали, зібрав свої речі, уклав сокиру в портфель, і покинув приміщення. Оскільки на допити до слідчого він не з’являвся, його оголосили у розшук, і зрештою був затриманий правоохоронцями. А через півроку Валерій Валерійович відзначився знову, вмостившись у спальний мішок біля республіканського офісу «Приватбанку» у Сімферополі, він протестував проти незаконного, на його думку, паркування машин банку в сквері.

Сьогодні депутат кримського парламенту Валерій Іванов подібних речей собі, звичайно, не дозволяє, але цілком здатний на це. Якщо можна так сказати, Валерій Валерійович «подорослішав», його більше цікавлять питання майнового, земельного характеру, цим він зараз і займається у вільний від роботи час. Щоправда, не залишає осторонь і справ партійних. Як він сказав «k:», ПСПУ в Криму наразі ще не приступила до активної виборчої кампанії, а займається звичною для себе агітацією. «Ми зараз займаємося тим, щоб не допустити в Крим війська НАТО... От це для нас важливе, так що поки ми ні про які вибори не думаємо», — підкреслив Іванов. Білборди із зображенням Вітренко, яка закликає до об’єднання народ України, Росії й Білорусі, що з’явилися обабіч кримських доріг, він пояснює прийнятим ще раніше рішенням пленуму партії й переконує, що вони жодним чином не пов’язані з перевиборами. За його словами, ПСПУ Криму ще не приступала до формування виборчого штабу, скільки відсотків планує набрати, теж невідомо (на виборах–2006, за даними Валерія Іванова, це було 6–7%).