Зі святом 1 Травня!

1889 року установчий конгрес Другого інтернаціоналу ухвалив рішення про святкування 1-го травня як дня міжнародної пролетарської солідарності. 1890-го робітники Німеччини, Франції, Бельгії, Австрії, Польщі, низки інших країн провели уперше першотравневі святкові заходи. Це була вагома маніфестація політичної самостійності соціал-демократичного руху, підтриманого профспілками, його здатності захистити інтереси найманих працівників, які на той час становили більшість населення розвинутих країн.

Перше травня в Україні почали святкувати одночасно з усією Європою – того ж 1890-го року зібралися на мітинг львівські робітники. На підавстрійських землях Першотравень одразу відзначався легально як день пролетарської солідарності. А от на підросійській Україні, за відсутності демократичних свобод, робітники мусили маскуватися, і нерідко маївки проводилися у формі великодніх зібрань на природі – з частуваннями, гармошкою, співами, танцями. У спогадах сучасників можна знайти вельми оригінальну назву тодішнього Першотравня – “робітнича Пасха”. Але і на Сході України впродовж 1890-х років якось устаканилося з регулярним конспіративним відзначенням “робітничої Пасхи”, тим більше, що після Великодня традиційно народ гуляв цілий тиждень. Складно було маскуватися тільки єврейським робітникам (а на території Наддніпрянщини діяли аж чотири незалежних одна від одної соціал-демократії – російська, українська, єврейська і польська, і кожна самостійно проводила святкування Першотравня), але і вони якось викручувалися. А з 1905 року, відколи в Російській імперії влада змушена була дозволити елементарні політичні свободи, 1 Травня можна було відзначати більш-менш легально. Хоча і під наглядом поліції. Аж до початку Першої світової війни у 1914 році.

Після падіння самодержавства навесні 1917 року вперше у Російській державі Перше травня святкувалося відкрито, вільно, без нагляду поліції, яка тоді вже не існувала. На українських теренах активно відзначали пролетарське свято українські соціалістичні партії, зорганізовані навколо Центральної Ради. Поряд із соціальними вони висунули й національні гасла, які користувалися активною підтримкою трудящого люду (цю підтримку потім, восени того ж року, довели вибори до Установчих Зборів, на яких більшість голосів в округах на території України здобули саме ці соціалістичні партії). Треба сказати, що після 1917 року можливість такого вільного святкування на Наддніпрянщині з‘явилася ой як нескоро, та й на Галичині теж (права українських робітників польська окупаційна влада поважала приблизно так само, як потім більшовики). Єдиним закапелком України, де в міжвоєнний період можливе було відзначення Першого травня, виявилося Закарпаття, контрольоване Чехословаччиною.

1 травня також друга річниця вступу до ЄС десяти нових країн. Це також крайній термін для п´ятнадцяти старих членів Євросоюзу, до якого вони мають вирішити, чи зняти обмеження на пересування робочої сили. Ці обмеження були запроваджені під час останньої хвилі розширення.

Деякі з найбільших та найбагатших економік ЄС не хочуть відчиняти двері працівникам з центральної та східної Європи.

15 старих членів ЄС поділилися в цьому питанні майже навпіл. Швеція, Британія та Ірландія відкрили свої трудові ринки новим членам з першого ж дня.

Португалія, Іспанія та Фінляндія збираються зробити те ж саме.

Проте деякі з найбільших економік ЄС - Німеччина, Італія та Франція, - та деякі з найбагатших - Нідерланди та Австрія - або тримають двері міцно на замку, або створюють складні правила.

В Австрії, наприклад, вважають, що бідним країнам, таким як сусідня Словаччина, настав час розбудовувати свої власні економіки. Австрійці вважають, що відкривати ринок для нових трудових мігрантів можна лише тоді, коли австрійська та словацька економіки приблизно зрівняються.